21 березня 2026 року вперше відзначається Міжнародний день тайцзі цюань 国际太极拳日 Guójì tàijí quán rì. Це єдиний міжнародний день у системі Організації Об’єднаних Націй, названий на честь бойових мистецтв.
Це свято — ідеальний привід нагадати, що тайцзі цюань — це не просто вправи, а «поезія в русі» та стародавня мудрість, адаптована для сучасної людини.
Фестиваль проводиться у день весняного рівнодення, що відображає природний ритм «рівного дня і ночі, рівного тепла і холоду», що відповідає філософському підтексту «гармонії між людиною і природою» в тайцзі цюань.
Історія тайцзі цюань оповита легендами. Найпопулярніша з них приписує створення системи даоському ченцю Чжан Саньфену (XIV ст.), який нібито спостерігав за боєм змії та журавля, усвідомивши перевагу м’якості над силою.
Проте історично задокументований розвиток почався у XVII столітті в поселенні Ченьцзягоу, повіт Вень, провінція Хенань, завдяки родині Чень. Тайцзі цюань створив наприкінці династії Мін та на початку Цін майстер бойових мистецтв Чень Вантін. Він був нащадком дев’ятого покоління родини Чень з Ченьцзягоу.
Чень Вантин поєднав філософію тайцзі, теорію меридіанів традиційної китайської медицини та даоські дихальні техніки.
Протягом століть мистецтво вийшло за межі однієї родини, маючи глибокі філософські концепції балансу інь-ян та трансформувалося у п’ять основних стилей:
Стиль Чень陈式: зберіг вибухову силу та динаміку.
Стиль Ян 杨式: найпопулярніший у світі завдяки плавності та доступності.
Стиль У武式 , стиль Сунь 孙式 та стиль У (Хао) 吴式 : кожен додав свої унікальні акценти (високі стійки, швидкі кроки або лікувальний аспект).
У XX столітті тайцзі цюань перетворився з «секретної зброї» на глобальну систему оздоровлення. Як традиційний вид спорту для всіх вікових груп та різних культурних середовищ, тайцзі цюань широко поширився по всьому світу, ставши важливою сполучною ланкою для сприяння культурному обміну та міжлюдському зв’язку.
Важливими вехами в розвитку та популяризації тайцзі цюань стали:
1956 рік: Створення комплексу «Спрощені 24 форми Тайцзі цюань», яка зробила тайцзі доступним для мільйонів.
2020 рік: ЮНЕСКО включило тайцзі цюань до списку Нематеріальної культурної спадщини людства.
Сьогодні це науково визнана терапія, що допомагає долати стрес, покращувати баланс та зміцнювати імунітет.
18 березня 2026 року за місцевим часом, напередодні першого «Міжнародного дня тайцзі», у Парижі, Франція, відбулося святкування на тему «Здоровий спосіб життя, тайцзі разом»
А 21 березня 2026 року Китай став центром глобальної події. Від священних гір до стародавніх міст — тисячі ентузіастів одночасно вийшли на майданчики, щоб продемонструвати мистецтво м’якої сили та гармонії. Зокрема, заходи пройшли в таких славетних місцях:
Уданшань (провінція Хубей) — Виступи біля палацу Юйчжень — там, де зародилася легенда.
Уїшань (провінція Фуцзянь) — Тайцзі в оточенні чайних плантацій парку Чжунхуа.
Веньсянь (провінція Хенань) — Майстер-класи біля підніжжя Музею тайцзі цюань (батьківщина стилю Чень).
Гуанфу, Ханьдань (провінція Хебей) — Масштабні виступи у стародавньому місті, що дало світу стилі Ян та У.
Це свято не лише про бойове мистецтво, а й про здоров’я, внутрішній спокій та культурну спадщину ЮНЕСКО, яка тепер має свій власний офіційний день у календарі.
Використані ресурси:
https://www.news.cn/
https://surl.lu/fgbqzm
Зображення згенеровані за допомогою ШІ.